Торгівля людьми Основні поняття, рекомендації виїжджаючим за кордон, види експлуатації, медичні аспекти

Торгівля людьми. Основні поняття.

В Україні збільшується кількість людей, які потрапляють до сучасного рабства, наголошують фахівці. Точної цифри ніхто не назве, бо вона невідома. Втім, за оцінками аналітиків, понад 230 тисяч українців є жертвами торгівлі людьми.

​На сьогодні гасла прості: що «люди не товар», а міжнародна торгівля людьми має бути зупинена. Реакція більшості – скептицизм та іронія. За період з 2012 – 2018 років Мінсоцполітики встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, 629 особам (623 – громадяни України, 6 – іноземці), з яких 269 – жінки, 291 – чоловіки, 69 – діти (27 хлопчиків, 42 дівчинки).

Із початком військових дій на Сході Україні загрози щодо потрапляння людей в сучасне рабство зросли. Найбільш уразливі категорії – це внутрішньо переміщені особи та люди, які зазнали втрат і шукають швидкого і гарного заробітку.

Знову ж таки, більшість випадків пов’язана із Росією, далі йде Польща і Туреччина.

«В минулому році були і випадки вилучення органів, коли торговці людьми використовували уразливий стан – низьку матеріальну базу родини, певні життєві обставини і спровокували людину продати нирку».

Рекомендації виїжджаючим за кордон

​Як не потрапити в рабство

Як не потрапити в рабство, коли плануєш виїжджати на роботу за кордон:

  • Не віддавати свої документи
  • Зробити копії своїх документів і зберігати окремо
  • Перевіряти ліцензії на працевлаштування і не співпрацювати з приватними особами
  • Не погоджуватись на неофіційне працевлаштування
  • Не боятися перетелефонувати до компанії-роботодавця, аби пересвідчитися у тому, що фірма дійсно набирає працівників
  • Почитати відгуки про компанію-роботодавця
  • Підписувати договір, складений зрозумілою для шукача роботи мовою
  • Мати номера українських дипломатичних установ за кордоном.

Відповідно до Закону України „Про протидію торгівлі людьми” торгівля людьми – здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Існує багато причин торгівлі людьми, які є комплексними та взаємопов’язаними.

 До внутрішніх чинників належать:

  • соціальна нерівність та низький рівень життя населення;
  • насильство в сім’ї та інші прояви гендерної нерівності;
  • девіантна поведінка членів сім’ї (вживання алкоголю, наркотичних речовин тощо);
  • викривлення моральних цінностей та відсутність духовних принципів певної частини населення;
  • привабливість кращого життя за кордоном та погана обізнаність громадян України щодо можливостей працевлаштування і перебування за кордоном та їх наслідки тощо.

 До зовнішніх чинників торгівлі людьми належать наступні:

  • спрощення можливостей для подорожування;
  • лояльність законодавства до заняття проституцією у багатьох країнах світу;
  • попит на низькооплачувану працю та комерційну сексуальну експлуатацію, особливо дітей;
  • попит на працю в галузях, де основна частина населення не бажає працювати через низку причин, зокрема небезпечні умови праці тощо;

  Основними уразливими категоріями осіб, які відносяться до групи ризику потрапити до торгівців людьми є:

  • незаміжні жінки, самотні матері, розлучені особи;
  • молодь, діти вулиці, діти-сироти, вихідці з неблагополучних сімей;
  • сільське населення;
  • внутрішньо переміщені особи;
  • іноземні громадяни – трудові мігранти;
  • особи, які зазнали насильства, у тому числі сексуального;
  • бідні, малозабезпечені особи;
  • особи з проблемами психічного здоров’я.

 Найбільш вразливими до торгівлі людьми категоріями населення є:

  • жінки у віці 18-26 років, у першу чергу незаміжні (вразливі до сексуальної експлуатації);
  • чоловіки у віці 25-60 років, у першу чергу одружені (вразливі  до трудової експлуатації);
  • діти у віці 13-18 років, у першу чергу дівчатка з неповних та реструктурованих сімей (коли один із батьків нерідний).

 Різні види та форми експлуатації людини

1) Примусова праця – будь-яка робота, що вимагається від особи під загрозою застосування покарання, фізичного та психологічного насильства.

 Основні ознаки втягнення особи у примусову працю:

  • недобровільний характер роботи;
  • відсутність дійсної трудової угоди та або утримання частини заробітної плати або її невиплата взагалі;
  • робота в умовах, що не сумісні з поняттям гідної/ безпечної праці;
  • погані умови проживання;
  • повна залежність від експлуататора.

 2) Рабство – стан людини, щодо якої застосовуються атрибути права власності, зокрема, насильницьке підпорядкування однієї людини іншій.

 3) Звичаї подібні до рабства чи підневільного стану  – це

а) будь-який інститут чи звичай, через які жінку обіцяють за винагороду видають заміж (без права її відмови) її батьки, опікун, родина або будь-яка інша особа або група осіб; чоловік жінки, його родина або його клан за винагороду чи без такої мають право передати її іншій особі; жінку після смерті чоловіка передають у спадщину іншій особі;

б) будь-який інститут чи звичай, через  який дитина передається одним або обома своїми батьками чи своїм опікуном іншій особі за винагороду або без такої з метою експлуатації цієї дитини чи дитячої праці.

 4) Сексуальна експлуатація – використання особи у діяльності сексуального характеру за винагороду або будь-яку іншу форму відшкодування незалежно від того, чи носить така діяльність добровільний або примусовий характер.

Ознаки сексуальної експлуатації:

  • недобровільний характер роботи;
  • неможливість розпоряджатися прибутками, отриманими від надання своїх послуг.

 5) Використання у порнобізнесі – діяльність юридичних та фізичних осіб у сфері надання послуг сексуального характеру, створення або утримання місць розпусти та звідництво, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів з метою отримання прибутку.

 6) Примусова вагітність – це

а) посягання на волю, життя та здоров’я жінки, пов’язане із здатністю народжувати, проведення протиправних дій щодо запліднення у примусовому порядку, в тому числі штучного.

б) використання репродуктивної функції організму жінки шляхом природнього або штучного запліднення без її згоди та подальше примушування жінки до виношування дитини.

Приклад:

… у Рівненській області жінка у віці 27 років була завербована в грудні 2000 року на роботу домогосподарки в італійській сім’ї, з отриманням заробітної плати в розмірі тисячі доларів. Після першого місяця роботи хазяїн будинку почав схиляти жінку до інтимних стосунків, пояснюючи це тим, що він та його жінка не можуть мати дітей. Коли жінка почала відмовлятися, її на кілька днів зачинили в кімнаті, їжу приносила хазяйка та постійно вмовляла жінку до статевих стосунків з її чоловіком, щоб народити їм дитину. Під приводом вийти до крамниці, жінка звернулася до поліції, і того ж дня подружжя затримали. У відділенні поліції українка дізналася, що італійська сім’я придбала її за 3 тисячі доларів США у чоловіка, який її завербував на роботу.

7) Вилучення органів людини – вилучення з організму людини її складової частини, що має певну будову і спеціальне призначення без згоди самої особи або за її згодою, досягнутою шляхом використання злочинних засобів впливу на неї. Обіцяна особі винагорода не сплачується в повному обсязі або не сплачується взагалі.

 Приклад:

….Посередники при виїзді за кордон жінці-донору обіцяли грошову винагороду у розмірі 250 тисяч доларів за вилучення частини печінки, при цьому 10% суми планували залишити собі за «посередництво та організацію» заходу. На кишенькові витрати «донору» видали 10 тисяч гривень у борг до виплати вказаної суми.

8) Проведення дослідів над людиною без її згоди – незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, що створює небезпеку для її життя чи здоров’я.

 9) Використання у жебрацтві – організація та примушування осіб до заняття жебрацтвом шляхом побиття, зґвалтування, навмисного заподіяння каліцтва, нанесення фізичних та/або психологічних травм та інших видів насильства.

 10) Втягнення в злочинну діяльність – Передбачає дії, пов’язані з безпосереднім психологічним або фізичним впливом на особу, вчинені з метою викликати в неї прагнення взяти участь у одному чи кількох злочинах (примушення до крадіжок, виготовлення та/або перевезення, та/або розповсюдження наркотиків, інших заборонених товарів, торгівлі зброєю, викрадення та/або збуту автотранспортних засобів, здійснення інших злочинів).

 11) Використання у збройних конфліктах – використання особи, яка знаходиться у підневільному стані іншої особи, для виконання нею бойових завдань, пов’язаних з поваленням державної влади або порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, тощо.

 12) Усиновлення (удочеріння) з метою наживи – взяття на виховання в сім’ю дитини на правах сина чи доньки, оформлене в установленому порядку, вчинене з метою отримання будь-якої матеріальної вигоди або уникнення певних витрат завдяки усиновленню (удочерінню) (наприклад, бажання отримати контроль над власністю усиновленої особи, залучення до заняття жебрацтвом, азартними іграми, проституцією тощо).

 13) Продаж дитини – продаж батьками, близькими родичами, подружжям тощо особи, яка не досягла 18 річного віку, з метою отримання прибутку.

Судово-медичні аспекти пересадження органів і тканин.

Ґрунтовне і всебічне вивчення термінального стану людини зумовило формування таких важливих галузей медицини, як реаніматологія і трансплантологія.

Досвід реаніматології показує, що реанімація необхідна лише а тому разі, коли можна повністю відновити основні життєво важливі функції організму і повернути людину до життя як особистість. Якщо ж у найбільш диференційованих відділах головного мозку виникають глибокі дистрофічні і некротичні зміни, то людина як особистість перестає існувати. У таких випадках реанімаційні заходи лише штучно підтримують діяльність серця, дихання, а функції головного мозку не відновлюються. Тому реанімацію вважають безперспективною і загибель мозку розцінюють як еквівалент смерті організму.

Внаслідок того що різні органи і тканини вмирають поступово і їх життєдіяльність після смерті організму як цілісної системи зберігається певний час, сучасна трансплантологія довела можливість пересадження шкіри, рогів­ки, кісток, суглобів. Вилучення таких органів, як нирки, серце, печінка тощо, та їх використання для трансплантації можливі тільки до появи абсолютних (вірогідних) ознак смерті, тобто до настання біологічної смерті організму практично здорової людини при наявності у неї несумісних з життям пошкоджень і відсутності пухлин, туберкульозу, інших інфекційних хвороб тощо.

Використання органів від таких донорів для пересадження крім вирішення питань, пов’язаних з проблемою тканинної несумісності, а також труднощами технічного характеру, потребує розв’язання деяких морально-етичних і правових питань:

  1. хто може бути потенційним донором;
  2. як встановити факт настання смерті;
  3. хто з лікарів має право констатувати факт смерті;
  4. хто має право використовувати органи і тканини трупа, тобто чи є на це дозвіл або заборона родичів померлого.

При проведенні трансплантації органів і тканин всю повноту відповідальності хірурги, як правило, беруть на себе і керуються лише відомчими наказами та інструкціями.

Але констатація факту смерті має здійснюватись комісією лікарів, до складу якої входять: лікар-клініцист, реаніматолог і судово-медичний експерт. Після констатації настання смерті можуть бути припинені реанімаційні заходи. Комі­сія складає два документи: “Акт констатації смерті” і “Акт про вилучення органів і тканин у донора — трупа для трансплантації”

Право проведення трансплантації органів надається лише тим медичним закладам, які увійшли в перелік МОЗ України, де працюють кваліфіковані фахівці і де є відповідні умови для проведення таких операцій!

Додаткова інформація:

 За допомогою звертайтесь до благодійних організацій!

 Контакти благодійної організації Ла-Страда.

Україна, 03113, Київ – 113, а/с 26

Тел./факс: +380 44 205 36 95

E-mail: info@la-strada.org.ua.

Слід зазначити, що жертвою торгівців людьми може стати будь-яка особа, незалежно від віку та статі!

Будьте обережними та обізнаними щодо торгівлі людьми!

Відповідальний укладач
Головний лікар В. П. Красник